Віталій Буяльський забив з пенальті в Калинівці, з ним у парі грав вихованець «Борусії»

0
36

Віталій Буяльський, коли приїжджає до батьків, щоразу навідується у спортивну школу. Його радо зустрічає перший тренер Валерій Катальчук. Які почуття їх охоплюють, це можуть зрозуміти тільки вони самі.

Навіть мама прийшла на стадіон

Відомий футболіст приходить не з порожніми руками. Цього разу подарував м’ячі, футболки, іншу спортивну амуніцію. Директор школи Сергій Грепечук подякував гостю. Найщасливішими почувалися учні спортшколи. Без сумніву, кожен з них уявляв себе на місці відомого футболіста.

Віталій часто повторює: "Якщо добре старатися, можна досягти того, чого прагнеш".

Чотири команди взяли участь у змаганнях: три з Калинівки – "Фортуна", "Ягуар" і "Друзі Буяльського", а також "Граніт" з Янева. Зрозуміло, що перемогла команда, за яку грав Віталій. Разом з ним на поле вийшов ще один відомий у минулому гравець. Микола Макарчук наприкінці 90-х виступав за молодіжну збірну України, був її капітаном. Отримав запрошення у школу дортмундської "Борусії". Щопрадва, футбольна кар’єра не склалася. Однак Микола так і залишився у Німеччині. Нині він гостює у рідних в Калинівці. Дізнався про турнір і взяв у ньому участь.

Найбільш напруженим став поєдинок між командами "Буяльський і Друзі" та "Граніт". Здавалося, команда Віталія вже мала святкувати перемогу. Після пенальті, призначеного у ворота "Граніта", рахунок став 2:1 на корисить "друзів". Доручили бити Буяльському і він не схибив. Однак за лічені секунди до фінального свистка "Граніт" влучним ударом відновив рівновагу. Нічия 2:2 дала можливість команді з Янева здобути друге місце. На третє вийшла "Фортуна". "Ягуарівці" відповідно стали четвертими.

За поєдинками на стадіоні уважно стежила мати Віталія — Неля Буяльська. Вона працює у бухгалтерії машинобудівного заводу. На цьому ж підприємстві трудиться батько футболіста пан Казимір, він має роботу у ливарному цеху.

Всі нагороди організатор турніру придбав за власні кошти. Суддею усіх поєдинків був учитель школи №3 Геннадій Марчук.

"Молодець земляк, не задирає носа!"

— Я й не думав, що Віталій такий доступний, — каже один з футбольних уболівальників старшого віку, який прийшов на стадіон школи №3, аби подивитися гру команд на турнірі, організованому Буяльським. – Потиснув руку. Дав автограф. Відповів на те, що я запитував. Молодець, земляк! Не задирає носа.

До рідної Калинівки Віталій приїхав на "Мерседесі" білого кольору. Однак у його поведінці ніхто не побачив хизування. Відомий футболіст не відмовив нікому у бажанні сфотографуватися, або отримати автограф.

— Я й надалі буду організовувати такі змагання, — каже пан Віталій. – Бо згадую себе , зя ким нетерпінням ми чекали, щоб вийти на поле на черговий матч. Тому все тут мені близьке, рідне. Приємно, коли люди займаються спортом, виявляють інтерес до популярної гри. З такими мені приємно. Незважаючи на те, що Буяльський грає за одну з кращих команд країни – київське "Динамо", що входить до збірної, інколи підч ас спілкування він не приховував хвилювання. Це свідчення того, що він справді щирий у стосунках із земляками. Фоторафії з іменитим земляком калинівчани одразу виставляли у соціальних мережах. Дехто ставив підпис з двох промовистих слів "Знай наших!".


Loading...
Загрузка...

Нет комментариев

Комментировать статью

Оставляя свой комментарий, помните о том, что содержание и тон вашего сообщения могут задеть чувства реальных людей, непосредственно или косвенно имеющих отношение к данной новости. Проявляйте уважение и толерантность к своим собеседникам.